Соціально-демографічна та емоційно-психологічна характеристика українців, які покинули Україну внаслідок російської військової агресії

Анотація

Актуальність. Війна, яку 24 лютого 2022 р. Російська Федерація розв’язала проти України, спричинила раптові зміни в житті українського суспільства. Люди втратили дім, близьких, виявилися відірваними від сім’ї і звичного оточення або стали свідками насильства, руйнувань і масових вбивств. Екстремальні події в житті людей зазвичай спричиняють такі психоемоційні реакції, як страх, заціпеніння, сум, пригнічення настрою, тривога чи апатія. Частина населення України була змушена покинути місце свого проживання, шукаючи притулку від загроз війни за межами країни. На новому місці біженці зіштовхувалися з незвичними умовами проживання й оточення, незнанням мови, відсутністю найближчим часом перспектив працевлаштування та навчання, що викликало чергові стресові психоемоційні стани. І хоча українським біженцям фахова психотерапевтична допомога надавалася постійно після 24 лютого 2022 р., однак кількісні заміри психологічного стану біженців та їх аналіз є ще недостатніми. Нашим доробком і є намагання заповнити цю прогалину й зробити перші кроки для аналітичного висвітлення психологічних станів українських біженців на прикладі одного міста Європи. Мета публікації. Проаналізувати агреговані показники тривоги та депресії українських біженців з урахуванням базових соціально-демографічних показників. Матеріали та методи. Це дослідження базується на відомостях про 127 українців, біженців унаслідок війни в Україні, які отримали тимчасовий притулок у невеликому (населення менше ніж 20 тис. осіб) європейському місті і яким упродовж 6 місяців (із квітня по жовтень 2022 р.) надавалися психологічні консультації та психотерапевтична допомога. За їхньої згоди фіксовано стать, вік, соціальний стан, втрати, суб’єктивне відчуття тривоги та депресії; застосовано аналітично-порівняльний метод. Результати. Встановлено, що серед усіх біженців, які взяли участь у дослідженні, більшість осіб були з південних (38,6%) і північних (26,0%) областей України та меншість — із центральних (13,4%), східних (14,1%), західних областей (7,9%). Серед них було 75,6% осіб жіночої статі та 24,4% осіб чоловічої статі. Середній вік у вибірці становив 40,92±18,96 року. Переважна більшість (86,0%) респондентів акцентували на втратах соціального характеру: втраті роботи, навчання, оточення, соціальних зв’язків та значно меншою мірою (14,0%) вказували першочерговими втрати матеріального характеру: дім чи майно. У відносних показниках частка тривожного стану серед усіх чоловіків у вибірці становить 48,4%, тоді як серед жінок — 37,5%. Зовсім іншу ситуацію бачимо щодо депресії. Кількісне співвідношення жінок до чоловіків у вибірці становить ≈ 3:1, тоді як переважання депресії в жінок порівняно з чоловіками становить ≈ 6:1. Серед чоловіків сумарна частота станів тривоги та депресії траплялася в 64,5% випадків, серед жінок — у 69,8% випадків. У чоловіків прояви тривоги і депресії перебували у співвідношенні: 75 і 25% відповідно, у жінок їх розподіл є іншим: 53,7% — тривоги, 46,3% — депресії. У структурному розрізі переважають тривоги (58,6%) над депресіями (41,4%). Середній вік для депресій є вищим порівняно з тривогами (45,0 проти 41,8) при загальному середньому віці у вибірці (40,9). Висновки. Узагальнений портрет пересічного українського біженця в нашому дослідженні — це працююча жінка з дітьми шкільного віку з південних або північних областей України, для якої втрати соціального характеру були найважливішими. Встановлено, що серед жінок однаковою мірою траплялися прояви тривоги і депресії, з незначним переважанням тривоги. Чоловіки натомість набагато частіше вказували на тривожні переживання — лише чверть усіх психічних розладів у чоловіків мали депресивні прояви. Дезадаптивна поведінка депресивних переживань серед усіх респондентів проявлялася у вигляді порушення режиму дня, харчування, зловживання алкоголем. Встановлено, що середній вік психічних станів тривоги та депресії є вищим, ніж загальний середній вік у вибірці.