Аналіз етіологічних чинників синдрому хронічного кашлю у військовослужбовців під час бойових дій

Анотація

Мета роботи – визначення провідних причин синдрому хронічного кашлю у військовослужбовців під час бойових дій.

Матеріал і методи. Для вирішення поставленої мети було обстежено 72 хворих чоловічої статі, які звернулися за консультацією до пульмонолога з приводу хронічного кашлю. Середній вік пацієнтів становив (42,6±2,5) року, усі хворі перебували на обстеженні та стаціонарному лікуванні в клініках Національного військово-медичного клінічного госпіталю «Головний військовий клінічний госпіталь» МО України. Усі хворі були розподілені на три групи: 1-шу групу становили 29 пацієнтів, у яких причиною кашлю була бронхообструктивна патологія (при подальшому детальному обстеженні було встановлено діагноз бронхіальної астми або хронічного обструктивного захворювання легень), до 2-ї груи увійшли 24 хворих, у яких причиною кашлю була гастроезофагеальна рефлексна хвороба, а 3-ю групу становили 19 хворих із синдромом постназального затікання.

Результати та обговорення. У військовослужбовців із бронхообструктивним синдромом перші симптоми кашлю з’явилися після перебування в зоні бойових дій, унаслідок контакту із продуктами згорання палива або при перебуванні в приміщеннях із вологим холодним повітрям. При проведенні дослідження показників зовнішнього дихання було виявлено зворотність бронхіальної обструкції у 12 (41,4%) пацієнтів, що підтверджувало діагноз БА. Водночас у 7 (29,2%) хворих застосовувалася провокаційна проба для верифікації діагнозу. Обстежені із другої групи, крім нападів сухого кашлю, висували скарги на осиплість голосу в 10 (41,7%) пацієнтів, відчуття переповнення в шлунку – у 15 (62,5%) осіб. При проведенні ендоскопічного обстеження у 23 осіб було виявлено ерозивну форму ГЕРХ тип В, С (LA). У хворих 3-ї групи синдром кашлю виникав на тлі ознак постназального затікання, при цьому відчуття постійного переповнення слизу в носоглотці турбувало 100% осіб. Особливо слід зазначити, що в 6 (20,7%) пацієнтів із першої групи з основним діагнозом БА були виявлені ознаки ГЕРХ.

Висновки. Синдром хронічного кашлю часто трапляється в загальнотерапевтичній практиці. Основними його причинами майже в рівних співвідношеннях є бронхолегенева патологія із бронхообструктивним синдромом (40,3% випадків), патологія шлунково-кишкового тракту (ГЕРХ) (33,3% випадків) та синдром постназального затікання (26,4% випадків). Провідними причинами синдрому хронічного кашлю у хворих із патологією бронхолегеневої системи є БА та ХОЗЛ. У 20,7% пацієнтів із БА було виявлено ГЕРХ, що свідчить про поліетіологічну природу синдрому кашлю.