Вплив комплексного лікування на показники системної імунозапальної активації у хворих на подагру з артеріальною гіпертензією та ожирінням
pdf

Ключові слова

подагра, артеріальна гіпертензія, ожиріння, системна імунозапальна активація.

Як цитувати

Vatseba, M., Seredyuk, N., & Vakaliuk, I. (2021). Вплив комплексного лікування на показники системної імунозапальної активації у хворих на подагру з артеріальною гіпертензією та ожирінням. Терапевтика, 2(2), 45-49. https://doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-2.45

Анотація

Подагра розглядається як незалежний фактор ризику розвитку серцево-судинних подій та кардіальної смертності. Подагра — інвалідизуюче та поширене захворювання в Європі; його поширеність коливається в межах від 0,9 до 2,5% залежно від країни. Мета роботи. Оцінити ефективність впливу лозартану та мельдонію дигідрату на показники СІА у хворих на подагру з коморбідними станами. Матеріали та методи. Обстежено 80 хворих на ЕАГ ІІ стадії 2-го ступеня в поєднанні з ожирінням та подагрою. Результати та обговорення. Показники СІА під впливом стандартної терапії в динаміці достовірно не змінювались. Лозартан на тлі стандартної терапії достовірно знижував рівень IL‑6. Після 6-місячного лікування його концентрація в крові зменшилась на 10,81% (p<0,05), а рівень СРП — на 17,31% (p<0,05). Мельдонію дигідрат достовірно знижував рівень СРП вже після 1 місяця лікування на 9,22% (p<0,01), а після 6 місяців — на 11,48% (p<0,001). Слід відзначити, що динаміка показників СІА була найбільш вираженою при поєднанні лозартану та мельдонію дигідрату. Про це свідчить зниження рівня СРП у сироватці крові на 23,39% (p<0,001) через 1 місяць лікування, а через 6 місяців — на 35,01% (p<0,001), а вмісту IL‑6 відповідно на 40,15% (p<0,001) та 62,10% (p<0,001). Висновки. Встановлено, що поєднане застосування лозартану та мельдонію дигідрату на тлі стандартної терапії мало значно більшу ефективність щодо зниження СІА порівняно
з роздільним прийомом цих препаратів.

https://doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-2.45
pdf

Посилання

Cibičková Ľ, Langová K, Vaverková H et al. Correlation of uric acid levels and parameters of metabolic syndrome. Physiol. Res. 2017;66(3):481-487.

Класифікація та стандарти надання медичної допомоги хворим на артеріальну гіпертензію Асоціації кардіологів України. Робоча група з артеріальної гіпертензії української асоціації кардіологів. Артеріальна гіпертензія. 2018;4(60):28-32.

Kuwabara M. Hyperuricemia, Cardiovascular Disease, and Hypertension. Pulse (Basel). 2016;3(3-4):242-252.

Martínez-Quintana E, Tugores A, Rodríguez-González F. Serum uric acid levels and cardiovascular disease: the Gordian knot. J. Thorac. Dis. 2016;8(11):1462-1466.

Міщенко ЛА. Вплив антигіпертензивних препаратів на прозапальні та метаболічні фактори серцево-судинного ризику у хворих на гіпертонічну хворобу / ЛА Міщенко, ЄП Свіщенко, ВП Безродний. Галицький лікарський вісник. 2012;19(4):55-58.

Радченко ГД. Регрес ураження органів-мішеней на тлі терапії фіксованою комбінацією периндоприлу та амлодипіну в пацієнтів з артеріальною гіпертензією залежно від наявності ішемічної хвороби серця / ГД Радченко, ЛО Муштенко, ЮМ Сіренко. Український кардіологічний журнал. 2017;4:32-46.

Reviño-Becerra A. Uric Acid: The unknown uremic toxin. Contrib. Nephrol. 2018;192(1):25-33.

Сіренко ЮМ. Про нові європейські рекомендації з артеріальної гіпертензії після їх першої презентації (коментар). Артеріальна гіпертензія. 2018;3(59):19-22.

Стрільчук ЛМ. Особливості адипоцитокінової регуляції в осіб із гіпертонічною хворобою та підвищеною масою тіла. Артеріальна гіпертензія. 2017;3(53):71-72.

Тащук ВК. Коморбідність, серцево-судинна патологія і лікування гіперурикемії — чи запобігає захворюванню алопуринол? (огляд літератури) / ВК Тащук, Васек Обейд Аль Салама Мухамед. Буковинський медичний вісник. 2016;20(2).