Зміни клінічних показників та стан системи коагуляційного гемостазу у хворих із вперше діагностованою фібриляцією передсердь та метаболічним синдромом

Анотація

Вступ. Фібриляція передсердь (ФП) — найпоширеніша стійка серцева аритмія, частота якої становить 1-2% в загальній популяції. Серед основних ланок патогенезу ФП неревматичної етіології відмічається втрата ендотелієм антитромбогенних властивостей і збільшення коагуляційного потенціалу крові із формуванням стійкої хронічної гіперкоагуляції. Мета — оцінити стан коагуляційного гемостазу та клінічні показники в пацієнтів із вперше діагностованою фібриляцією передсердь (ВДФП) і метаболічним синдромом (МС) залежно від рівня ендогенного інсуліну (ЕІ) в крові, форми та типу пароксизмів ФП. Матеріал і методи. Проведено оцінку клінічних симптомів 127 пацієнтів із ВДФП і МС за шкалою EHRA та холтерівське моніторування електрокардіограми (ХМ ЕКГ) із визначенням типу пароксизму ФП і показників варіабельності серцевого ритму (ВСР), оцінено стан коагуляційного гемостазу за показниками протромбінового індексу (ПтІ), фібриногену, розчинних фібрин-мономерних комплексів (РФМК), D-димерів залежно від рівня ЕІ та форми ФП в умовах перорального глюкозотолерантного тесту (ПГТТ). Результати. У хворих із ФП і МС інсулінорезистентність (ІР) проявляється реактивною та спонтанною гіперінсулінемією (ГІ) зі збільшенням рівня ЕІ в умовах ПГТТ. Типові для ФП скарги за шкалою EHRA асоціюються з більш вираженим рівнем ГІ й більшою частотою серцебиття. Протромботичні розлади коагуляційної ланки гемостазу проявляються підвищенням рівнів ПтІ, фібриногену та продуктів деградації фібрину — РФМК, D-димерів у 72% хворих із пароксизмальною ФП, у 84% — при персистуючій та 86% — при перманентній ФП. Найвищі рівні показників коагуляційної ланки були виявлені у хворих зі спонтанною ГІ. Висновки. При ІР із реактивною та спонтанною ГІ в 70% випадків хворих із ВДФП формується постійна форма ФП із прогресуючим збільшенням ризику виникнення тромботичних ускладнень за показниками коагуляційної ланки гемостазу, збільшенням скарг, асоційованих з аритмією за шкалою EHRA та перевагою адренергічного типу перебігу пароксизму ФП із дисбалансом між симпатичною й парасимпатичною ланками вегетативної нервової системи (ВНС).